Вхід

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
3 + 8 =
Розв’яжіть цей простий математичний приклад і введіть відповідь. Наприклад, для 1+3 введіть 4.

28 вересня відзначається Всесвітній день боротьби зі сказом

28 вересня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі сказом (World Rabies Day). Ця ініціатива вийшла від «Альянсу з боротьби зі сказом» (ARC) і «Центрів боротьби з хворобами і профілактики хвороб» (CDC).

Метою заходів, присвячених цій події, є привернення уваги людства на проблематику розповсюдження цієї небезпечної хвороб, як серед людей, так і тварин.

Сказ - це інфекційне захворювання теплокровних ссавців і людини, яке викликається вірусом, що відноситься до сімейства Rhabdoviridaes. Хвороба характеризується гострим перебігом, ознаками поліенцефаломієліту, а за відсутності вчасного лікування абсолютною смертністю - через це щорічно гине понад 55 тисяч людей і більше 1 млн. тварин.

На сказ хворіють усі дикі й домашні тварини, а також гризуни, кажани і птахи. Найчастіше людина заражається від лисиць, кішок і собак.

Вірус сказу, який потрапив в організм тварини або людини, нервовими волокнами (зі швидкістю приблизно 3 міліметри на годину) проникає в спинний, а потім головний мозок, де розмножується, викликаючи дифузний енцефаломієліт (запалення головного та спинного мозку). Із мозку нервовими шляхами вірус поширюється в різні органи і тканини, у тому числі потрапляє в слинні залози, інфікуючи слину.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ця хвороба реєструється в 113 країнах світу і входить у першу п'ятірку хвороб, спільних для людини і тварин, що наносять найбільший соціально-економічний збиток.

Захворювання реєструється на всіх континентах, окрім Австралії.

Епізоотична ситуація зі сказу тварин в Європі залишається напруженою, оскільки сказ відноситься до захворювань, які не мають кордонів.

Найскладніша епізоотична ситуація щодо сказу в Європі відзначається в країнах Східної Європи, зокрема Російській Федерації, Республіці Білорусь, Україні, Туреччині. Територія України перебуває в епіцентрі сказу в Європі. У той же час країни Західної Європи вже тривалий час благополучні щодо сказу.

В Україні сказ реєструється в усіх областях і природно-географічних зонах.

Найбільша кількість випадків сказу в Україні реєструється серед лисиць, однак наявність резервуару інфекції, особливість екології лисиць, їх синантропізація, неконтрольоване розмноження, постійні контакти з безпритульними собаками й котами та недостатній рівень імунопрофілактики серед домашніх тварин через безвідповідальність власників домашніх тварин (особливо в сільській місцевості) є передумовами виникнення сказу у домашніх м’ясоїдних тварин – собак і котів.

Епізоотична ситуація щодо сказу в Україні має ряд особливостей, зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і антропоургічного (міського) типу.

У першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є лисиця, в другому - собаки та коти.

 Стратегія боротьби зі сказом в Україні базується на виконанні комплексу антирабічних ветеринарно-санітарних заходів, направлених на профілактику та ліквідацію сказу серед основних резервуарів даного захворювання і включає в себе: парентеральну вакцинацію, пероральну вакцинацію диких м’ясоїдних, епізоотичний моніторинг.

Парентеральна імунізація включає обов'язкову імунізацію всього поголів'я собак – на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя; сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.

Пероральна імунізація диких м'ясоїдних тварин включає в себе обробку усієї території за винятком: заборонених зон; населених пунктів; водних плесо. 

Проведення епізоотологічного моніторингу здійснюється шляхом епізоотологічного обстеження, своєчасного виявлення спалахів хвороби та аналізу епізоотичної ситуації.

З метою запобігання захворюванню на сказ необхідно дотримуватися головних правил:

-          уникати контактів із безпритульними і дикими тваринами. Звертати особливу увагу дітей на небезпеку таких контактів;

-          своєчасно здійснювати щеплення домашнім тваринам;

-          за найменшої підозри на захворювання серед тварин – повідомляти органи ветеринарної медицини;

-          після укусу підозрілою твариною, негайно звернутися до лікаря оскільки при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, не вдається.

Тільки вчасно наданий комплекс антирабічної допомоги може вберегти постраждалих людей від смертельних наслідків.